РИЦИНА ЗВИЧАЙНА
Ricinus communis L.
Родина молочаюватих — Euphorbiaceae
Опис.
Однорічна однодомна трав'яниста рослина. Стебла порожні, гіллясті, вузлуваті. Листки чергові, довгочерешкові, великі. Квітки одностатеві, зібрані в щільні грона. У нижній частині суцвіть перебувають тичиночні марні квітки, а у верхній частині - жіночі плідні. Плід - кулясто-овальна шипувата трьохгніздна коробочка, яка розтріскується. Насіння великі, яйцеподібні, опуклі, блискучі, зі строкатою гарною мозаїчною шкіркою. Насіння мають присім’янник і по своєму вигляду дуже схожі на один з деревних кліщів, звідси й походить назва рослини рицина. Висота 0,5-3 м.
Час цвітіння.
Червень - липень.
Поширення.
Культивується як лікарська і олійна технічна рослина на Північному Кавказі, у Закавказзі, Середній Азії, степових районах України і у Нижньому Поволжі. Батьківщина - тропічна Африка.
Місцеперебування.
Росте на полях і розводиться в парках і садах.
Частина, що використовується. Насіння, з яких одержують касторове масло (рицинову олію).
Час збору.
Серпень - вересень.
Хімічний склад.
Насіння містить жирну олію, яка не висихає, з неприємним запахом (рицинову олію), білкові речовини, алкалоїди (рицинін і інші), безазотисті речовини. До складу олії входять гліцериди рицинолової (рицинолеїнової), стеаринової, олеїнової кислот, гліцерин. Всі частини рицини і особливо насіння сильно отрутні.
Застосування.
Касторове масло застосовують у багатьох країнах як гарне проносне, що очищає тонкий і товстий відділи кишечника. Його приймають при гострих запорах, запаленні шлунково-кишкового тракту і при деяких отруєннях.
У народній медицині рицинову олію вживають у складі мазей для лікування опіків, виразок, зм'якшення шкіри і для втирань у шкірні покриви як засіб, що поліпшує ріст волосся.
Касторове масло (рицинову олію) використовують також як зовнішній засіб у гінекологічній практиці при захворюваннях піхви і шийки матки.
Смачні насіння рицини отруйні і викликають важкі отруєння, що закінчуються смертю. Очищена олія не отруйна.
| 
